6 - Б. Зарубіжна література

6 - Б. Зарубіжна література

13. 04. - 17.04

Тема: Образ майбутнього в літературі
Р. Д. Бредбері. "Усмішка". Тривога за руйнування життєвих цінностей
Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст твору, ознайомити з поняттям «новела»; розвивати навички аналітичного читання; поглибити знання учнів про жанр наукової фантастики, допомогти увійти в художній світ твору, зорієнтуватися у часово-просторовій моделі світу, розвивати творчу уяву, вміння працювати в групах; виховувати небайдужість до долі людства, почуття прекрасного.
Хід роботи:
1. Запис у зошиті
* число
* дистанційне навчання
* тема
* Коротко про митця
Теоретичний матеріал за підручником
Перегляд відео за посиланням
Цікаві факти про письменника за посиланням
* Теорія літератури (записати визначення в зошит)

Науково – фантастична література – це художні твори, у яких автори під впливом науково - технічного прогресу намагаються в образній формі прогнозувати майбутнє, показати прийдешню долю людства.

Новела — невели­кий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

2. Прочитати новелу "Усмішка" 

АБО рубрика "Книги, що говорять" за посиланням

3. Цікаво про Джоконду (Мона Ліза Леонардо да Вінчі) 

         "Джоконда" - найзагадковіша із картин Леонардо да Вінчі. І досі не з'ясовано, хто насправді на ній зображений, чому ця жінка в жалобі і водночас посміхається, що хотів сказати цією роботою майстер. А головне - як посміхається Джоконда?.. Яка вона - гарна чи ні, молода чи стара, жінка з XV століття чи з майбутнього? Про деякі загадки "Джоконди" нам розкажуть наші "мистецтвознавці". Про "Джоконду" напевно відомо тільки те, що вона написана на початку XVI століття, приблизно в 1503-1505 рр. Все інше викликає різні думки й дискусії протягом кількох століть. Спочатку вважали, що на картині зображений портрет Мони Лізи, дружини багатого флорентійського купця П'єтро Франческо ді Бартоломео да Дзанобі дель Джокондо. Але згодом з'явилися інші версії про те, що то була не дружина, а чоловік, що Леонардо на портреті намалював інших відомих жінок, імена яких не можна було називати, бо вони були наближені до високих осіб, що, зрештою, художник створив власний автопортрет... Версії й досі продовжують висуватися.

              Сприймали "Джоконду" теж по-різному. Протягом віків ставлення до неї змінювалося. Одні вважали її красунею, інші - потворною, треті - мстивою, четверті - доброю і т.п. Джоконду називали чоловіком і жінкою, реальною людиною і інопланетянкою, молодою і старою, гарною і потворною, доброю і злою. Тобто вона - в одному образі - уособила все людство з його минулим і майбутнім, жіночим і чоловічим началами, миттєвим і вічним і тривалою боротьбою між Добром і Злом. Те, що в "Таємній вечері" Леонардо да Вінчі показав в різних персонажах, тут поєдналося воєдино. У цьому, мабуть, і криється велика таїна "Мони Лізи". Завдяки узагальненню (характерній особливості творчості художника) Джоконда сприймається як образ людини взагалі, і кожний бачить в ній те, що йому близьке, що його хвилює, що йому болить...

            Постать Джоконди дуже наближена до глядачів. У порівнянні з нею пейзаж здається далеким і набагато меншим, ніж насправді. У такий спосіб автор утверджує велич людини. Сам пейзаж - загадковий, напівфантастичний, космічний, він трохи нагадує те, що ми бачимо у відчинених дверях за постаттю Ісуса Христа на картині "Таємна вечеря". Пейзаж надає образу, що є все-таки образом людини XV століття, космічного звучання.

              При створенні картини Л. да Вінчі використав засіб "сфумато" - ледь відчутний серпанок, імлу, що огортає постать Мони Лізи. Завдяки цьому вона стає ще більш загадковою.

            Джоконда - це не портрет коханої жінки. Це сповідь художника у фарбах. Його розуміння людини, світу, самого себе, Бога і Диявола, всього сущого, що знаходить втілення в людині. Є. Богат писав: "Бог і Диявол - це добро і зло. А поле їхньої битви - серце Джоконди. А відображення їх битви - її обличчя". Отже, "Джоконда" - це портрет людини взагалі в усій її складності й суперечливості. Яка ж вона, людина?.. Це питання хвилювало й письменника XX століття Р .Бредбері, котрий переносить нас у далеке майбутнє. В оповіданні "Усмішка" автор не тільки використовує образ Джоконди, але й художні прийоми Леонардо да Вінчі, і розвиває його ідеї.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ за посиланням

4. Відповіді на запитання (усно) 

5. Творча робота (за бажанням). 

1          Складіть звернення до людей 2060 року, використовуючи підказку

Звернення.

______________________________________________________________

(Шановні земляни! Жителі планети Земля! Людство! тощо).

_____________________________________________________________________________________

(Ми, діти, 2020 року, не хочемо так жити; не допустимо; не дозволимо; будемо дбати; щиро віримо; прагнемо змінити; маємо надію; відчуваємо в собі силу тощо ).